Ціна незалежності: 8 книжок про війну, полон, втрату і повернення

За словом «незалежність» стоять мільйони людських історій. Історії тих, хто захищає країну на фронті, проходить через полон і окупацію, чекає на близьких, втрачає дім чи найдорожчих людей, повертається з війни й заново шукає своє місце в цивільному житті.

Ми зібрали вісім книжок, які допомагають побачити й почути різні досвіди російсько-української війни. Тут є художня проза й документальні свідчення, тексти військових і цивільних, історії про фронт, полон, розлуку, втрату та життя, яке війна змінює назавжди.

Це не вичерпний список книжок про війну, а добірка текстів, які читала й рекомендує команда ALL TOGETHER JOBS.

Артур Дронь «Гемінґвей нічого не знає»

Коротка проза, що виросла з особистого фронтового досвіду Артура Дроня, який після початку повномасштабного вторгнення долучився до Збройних сил України. У цих текстах війна постає не як послідовність бойових епізодів, а через досвід людини всередині неї: військовий побут, побратимство, втому, страх, любов, віру, смерть і постійну близькість до втрати.

Це книжка про речі, які складно пояснити людині, що не була на війні, і про спробу все-таки знайти для них слова.

Дмитро «Расті» Канупєр «Окраєць»

Дмитро Канупєр — військовослужбовець «Азову», захисник Маріуполя, який провів у російському полоні 886 днів. «Окраєць» — його особисте свідчення про цей досвід: голод, катування, приниження, життя в умовах постійного фізичного й психологічного тиску та щоденну боротьбу за виживання.

Назва книжки відсилає до шматка хліба — речі буденної у звичайному житті й надзвичайно цінної в умовах полону. Через такі деталі автор розповідає про реальність, у якій найпростіші речі набувають зовсім іншого значення.

Артем Чех «Гра в перевдягання»

Що відбувається з цивільною людиною, коли вона стає військовою, і чи можна після цього просто повернутися до себе колишнього? Артем Чех пише про війну без героїзації, зосереджуючись на внутрішніх змінах людини, страху, вразливості, армійській рутині та співіснуванні цивільного й військового досвідів.

«Гра в перевдягання» — це психологічна проза про трансформацію, якої людина не обирала, але з якою мусить навчитися жити.

Валерій Пузік «З любов’ю — тато»

Ця книжка відкриває ще один вимір війни — розлуку з близькими. Валерій Пузік писав її під час служби як розмову зі своїм маленьким сином: про побачене й пережите, спогади про мирне життя, батьківство на відстані та бажання повернутися додому.

У книжці майже немає батальних сцен, і саме тому вона особливо виразно показує досвід військового не лише як людини у формі, а як батька, партнера, близької людини, чиє звичайне життя війна поставила на паузу.

Валерія «Нава» Суботіна «Полон»

Валерія Суботіна була начальницею служби зв’язків із громадськістю полку «Азов», пережила оборону Маріуполя та «Азовсталі», а після виходу українських захисників із комбінату потрапила в російський полон.

«Полон» — особисте свідчення про понад одинадцять місяців неволі, Оленівку й Таганрозьку тюрму, допити, голод, ізоляцію та психологічний тиск. Водночас це історія про способи втримати себе й свою гідність у системі, мета якої — зламати людину.

Станіслав Асєєв «Світлий Шлях: історія одного концтабору»

Журналіст і письменник Станіслав Асєєв провів понад два роки в ув’язненні на окупованій частині Донеччини, зокрема в «Ізоляції» — таємній катівні, створеній на території колишнього артцентру в Донецьку.

У книжці він документує систему незаконного утримання, катувань, принижень і психологічного насильства, яку пережив сам та бачив навколо. «Світлий Шлях» важливий ще й тим, що нагадує: російська війна проти України та злочини на окупованих територіях почалися задовго до лютого 2022 року.

Марія Матіос — «Мами»

П’ять жіночих історій, об’єднаних досвідом, для якого складно знайти слова, — втратою дитини. Марія Матіос говорить про війну через матерів, які залишаються жити після загибелі синів, про різні способи переживати горе, пам’ятати й намагатися продовжувати життя після непоправного.

Ця книжка розширює розмову про досвід війни за межі фронту й нагадує про тих, хто не перебуває на полі бою, але несе його наслідки все подальше життя.

Олександр Михед — «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення»

Олександр Михед почав працювати над цією книжкою 24 лютого 2022 року й писав її протягом перших тринадцяти місяців повномасштабного вторгнення. В основі — його власний досвід та історія родини: дім у Гостомелі, вторгнення, розлука, батьки, які майже три тижні перебували в окупованій Бучі, та реальність, у якій звичне життя руйнується за один день.

Особиста хроніка тут переплітається з досвідами інших людей і стає способом зафіксувати не тільки події великої війни, а й те, як вони змінюють людину, її пам’ять, дім і відчуття майбутнього.

Фронт, окупація, полон, розлука, втрата дому й близьких — ці книжки говорять про різні досвіди однієї війни. Деякі з них документують пережите майже буквально, інші намагаються осмислити його засобами художньої літератури.

Разом вони допомагають побачити за великими словами конкретних людей та їхні історії — і краще зрозуміти, що стоїть за нашою незалежністю та якою ціною Україна продовжує її відстоювати.

──────────

Проєкт став можливим завдяки Програмі реабілітації та реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США.