Гендерна (не) рівність

Чому ми продовжуємо так багато говорити про гендерну (не) рівність в світі, де здавалось би є всі можливості для рівності та для карʼєрного розвитку жінок?

Насправді, історії про рівні права це дуже гарна ілюзія, яка дуже легко розбивається статистикою.

Згідно досліджень за 2025 рік, в світі все ще не існує жодної країни з повною гендерною рівністю. Перше місце в питанні гендерної рівності займає Ісландія, маючи гендерну рівність на рівні 92.6%, утримуючи лідируючу позицію протягом 16 років поспіль. Це єдина країна яка з 2022 року подолала понад 90% гендерного розриву.

Країни що входять до першої десятки цього дослідження мають гендерний розрив на рівні 80-90%, переважно це країни Європи, а також Нова Зеландія та Намібія.

У звіті зазначається, що в чотирьох сферах: економічна участь та можливості, політичне розширення прав і можливостей, освіта та здоров'я та виживання, середній гендерний розрив перевищує 30% в середньому по всьому світу.

Якщо в даному контексті цифри в 10-20-30% вам здаються не значними, то ви можете порахувати що насправді це мільйони жінок.

На сьогоднішній день найбільший прогрес у досягненні гендерного паритету спостерігається в сферах економічної участі та можливостей, а також політичного розширення прав і можливостей. Проте для повного подолання гендерного розриву в сфері політичного розширення прав і можливостей людству (за теперішніх темпів) потрібно ще 162 роки, а для рівності в сферах економічної участі та можливостей - 135 років.

Тобто навіть найсвіжіші дослідження говорять нам про те, що наразі ми можемо говорити лише про гендерну нерівність, та способи наближення до цієї рівності.

Корпоративний світ для жінок - це місце де жінок оцінюють за значно більшою кількістю параметрів, ніж чоловіків. Ти маєш бути достатньо кваліфікованою (а краще більш кваліфікованою) ніж інші кандидати на ту ж посаду, не бути жорсткою, мати гарні комунікативні та переговорні навички (чомусь очікується що жінка повинна бути мудрішою (поступливішою?). А ще ти маєш довести що найближчим часом не підеш у декрет, що твої діти на будуть часто хворіти, а ти відповідно не будеш часто ходити з ними на лікарняний. А ще треба щодня доводити свою емоційну стабільність, тому що за однією гендерною ознакою всі думають що ми надто емоційні, непослідовні, тощо.

Ви можете сказати що все це не правда, і тих компаніях, де ви працювали - такого не було. І я дуже сподіваюсь що так і є. Але таких компаній одиниці (і навіть не цілих компаній, а окремих департаментів, вільних від гендерних упереджень). Особисто я, за свою карʼєру чула: “А яке б рішення ти прийняла, якщо була б  чоловіком?”, “Ти добре в цьому розбираєшся, як для жінки”, “Вічно ви, жінки, про свою рівність”, “З такими феміністичними поглядами ти далеко не дійдеш (в карʼєрі)” і багато іншого.

Такі гендерні упередження мають дуже серйозний вплив на карʼєру жінок:

• Лише 29.5% керівників вищої ланки у всьому світі - жінки.
• Жінки отримують значно менше підтримки від менеджерів та колег, що сприяють карʼєрному зростанню.
• Кількість жінок в компаніях загалом менша за кількість чоловіків, при цьому ця цифра зменшується зі зростанням рівня ролі (від 49% на найнижчих посадах, до 29% на топ-менеджерських посадах).
• Множинна дискримінація лише посилює тренд.
• Жінки на 55.2% частіше роблять тривалі перерви в карʼєрі через материнство, ніж чоловіки через батьківство.

Ви можете відповісти мені, що серед ваших знайомих дуже багато жінок які гарно заробляють та активно просуваються карʼєрними сходами. Проте статистика говорить гучніше за персональні історії. Для того щоб оцінити, чи справедливу оплату отримує жінка, треба порівняти її рівень оплати з рівнем оплати чоловіка з таким же досвідом навичками, який виконує такі ж функції в такій же організації (зробити це в реальному житті майже неможливо). А от на основі аналізу великих даних ми можемо зробити досить точні висновки щодо справедливості оплати праці для різних груп людей. В 2025 році гендерний розрив в оплаті праці складає 17% в середньому по всьому світу.

Порахуйте 17% від вашої зарплати. Погодьтесь, досить не приємно що ми недоотримуємо щомісячно цю суму не тому що не маємо знань, навичок, досвіду, і навіть не через те що погано робимо свою роботу, а лише через те, що ми - жінки.

Окреме місце в жіночій карʼєрі займає декрет. І його вплив починається дуже задовго до самого декрету. Досі деякі роботодавці не соромляться відмовляти в працевлаштуванні жінкам, аргументуючи це тим, що жінка може піти у декрет. Йдучи у декрет, на 3 роки жінка випадає з робочого контексту (багато хто думає що ще й втрачає багато знань і навичок за цей період), а після повернення - стикається з новими викликами при пошуку роботи, адже перерву в карʼєрі тривалістю в три роки багато роботодавців не хочуть навіть розглядати. Хоча з власного досвіду можу сказати що такої кількості нових навичок в такий короткий період, я не отримувала на жодній роботі, а лише в перші роки материнства. Наступний етап з яким стикається жінка - відмова в працевлаштуванні та просуванні по карʼєрних сходах через наявність дітей (тому що діти хворіють, і жінка дуже часто буде брати лікарняний). Чи є всі ці упередження, та відмови базовані на них справедливими? Звичайно ж ні. У кожної людини в житті є багато факторів які впливають на тривалість роботи в компанії, необхідність брати лікарняні та відпустки, можливість працювати понаднормово, тощо.

Можу наводити ще багато аргументів та цифр, які будуть доводити гендерну нерівність, але думаю що з наведеного зрозумілий основний висновок: жінки мають таке ж право на всі соціальні блага, що і чоловіки. І наша з вами задача - не підтримувати упереджене ставлення до жінок (та і до будь-яких інших груп людей), підтримувати жінок в професійному, карʼєрному просуванні та в будь-якому іншому прагненні до економічної незалежності.

Що ви, особисто, можете зробити для просування гендерної рівності?

• проаналізувати власні гендерні упередження, та поступово відмовлятись від них особливо в моменти прийняття рішень
• підтримувати жінок (та і інші групи людей, що стикаються з дискримінацією) в прагненні карʼєрного та економічного розвитку
• не підтримувати жарти та коментарі, що принижують гідність жінок, та вказувати на це тим людям, які собі дозволяють подібне
• поширювати правдиву інформацію про реальне становище жінок у суспільстві
• дізнаватись більше про причини, наслідки та реальний вплив гендерних упереджень та як на життя окремих людей, так і на розвиток суспільства в цілому

Це прості дії, які наблизять всіх нас (не тільки жінок, а все суспільство) до кращого майбутнього. Адже вже зараз є багато досліджень, які показують наскільки успішніше функціонують гендерно різноманітні компанії, а відповідно і суспільства.