"Єдине, що потрібно для тріумфу зла, — це щоб хороші люди нічого не робили"
Едмунд Берк
«Ми шукаємо співробітника тільки на повну зайнятість для роботи в офісі»
Як часто ви читали таке оголошення? На перший погляд, нічого не викликає підозри, бо чому б роботодавцю не вимагати повної зайнятості на посаді?
Але ст. 56 КЗпП України нам дозволяє встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень для жінки з дитиною. В цьому випадку ця фраза в оголошенні про роботу є непрямою дискримінацією цілої групи, включаючи батьків з дітьми, студентів, людей з інвалідністю і та ін.
Дуже часто ми навіть не розуміємо, що порушуються наші права. Давайте розбиратись, що можна віднести до дискримінації, різних типів утиску та інших порушень на робочому місці та під час пошуку роботи.
Що таке дискримінація?
Дискримінація у трудових відносинах – це нерівне ставлення до людини через характеристики чи ознаки, які не пов'язані з її професійними якостями та компетенціями. Дискримінація на робочому місці може проявлятись у різних формах:
- Відмова у працевлаштуванні без об'єктивних причин
- Створення перешкод для кар'єрного зростання
- Встановлення нижчої оплати праці для окремих груп працівників
- Формування ворожої атмосфери та психологічний тиск
- Необґрунтоване звільнення
Українське законодавство містить цілу низку актів, спрямованих на запобігання дискримінації у сфері зайнятості.
У 2005 році було прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків», у якому вперше наведено визначення дискримінації за ознакою гендеру і сексуальної орієнтації, а також наголошено на необхідності заборони таких дій і обов’язку держави вживати попереджувальні дії.
У 2013 році набрали чинності зміни до законів, які регулюють заборону дискримінації в рекламі та у сфері праці. У 2015 році було розширено перелік захищених ознак, за якими заборонена дискримінація у сфері праці − до Кодексу Законів про працю України було додано такі ознаки, як сексуальна орієнтація і гендерна ідентичність. У 2022 році до Кодексу Законів про працю України було додано статтю 22, яка визначає й забороняє мобінг – форму забороненої поведінки, схожу на утиск.
Основні поняття недискримінації базуються на Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», прийнятому у 2013 році. Остаточну крапку поставили у 2022 році, із веденням до Закону України «Про рекламу» штрафів за дискримінацію в оголошеннях про працевлаштування.
Але чи працюють ці закони так, щоб ніхто не стикався із дискримінацією?
Впевнена, кожен може згадати приклади зі свого життя, або знайомих, хто стикався з дискримінацією, утиском або мобінгом на роботі та під час пошуку.
Давайте на прикладах розберемось чи є ознаки порушення прав в тих чи інших ситуаціях.
- Під час співбесіди на роботу спеціаліст з персоналу\майбутній керівник запитує у жінок, чи мають вони сім’ю та дітей.
Так проявляється пряма дискримінація за ознакою статі та сімейних обов’язків.
- Керівник вимагає досвід 10+ років для підвищення по кар’єрі.
Якщо такі вимоги не внесені у кваліфікаційні довідники по обраній посаді, то це непряма дискримінація – за віком (адже молодий фахівець не мав можливості напрацювати цей досвід) та за статтю (жінка може не встигнути отримати достатньо років досвіду у зв’язку із відпусткою по догляду за дитиною).
- Бачите в оголошенні вимогу: «приємна зовнішність»? «біляве волосся»? «молода енергійна людина»?
Це пряма дискримінація за тими ознаками, які не мають ніякого відношення до виконуваної роботи.
- Працівниці, які повертаються після декретної відпустки, часто не мають ніяких кар’єрних можливостей, бо мають маленьких дітей.
Це пряма дискримінація за статтю і роллю в сімейних обов’язках. Не зважаючи на появу гнучкого графіка, віддаленої роботи, наявності нянь та рівного розділення батьківських обов’язків в догляді за дітьми (та й можливості брати лікарняні по догляду за дітьми будь-ким з батьків), досі вважається, що мама з дитиною - ненадійний працівник.
- Вакансії, де не згадується, що роботодавець готовий адаптувати робоче місце або робочі умови для людей з обмеженими можливостями.
Це непряма дискримінація за станом здоров’я, бо в таких оголошеннях автоматично виключається можливість отримати роботу людині з обмеженнями по здоров’ю.
- Відмова в працевлаштуванні або просуванні по службі через статус ВПО, навіть якщо співробітник має відповідний досвід і кваліфікацію.
Є прямою дискримінацію за місцем проживання. Непряма проявляється в вимогах до «знання місцевих клієнтів, або осіб, що приймають рішення на місцевому рівні».
Утиск та пособництво у дискримінації
Крім випадків дискримінації, які нескладно побачити, існують такі поняття як:
- Утиск: словесні образи, принизливі коментарі або натяки; сексистські, антисемітські, гомофобні тощо жарти, анекдоти; ігнорування, ізоляція або сегрегація, а також фізичне насильство, дії сексуального характеру у словесній чи фізичній формах.
- Пособництво в дискримінації − будь-яка свідома допомога у вчиненні дій або бездіяльності, що призводить до виникнення дискримінації.
Приклади утиску:
- Зневажливе ставлення до колег-жінок, постійні натяки, що жінки швидше прикрашають собою робоче місце, аніж виконують посадові обов’язки, а тому мають виконувати функції обслуги, зокрема подавати чай, каву.
- Керівник відділу жартує щодо «понаїхавших» і стверджує, що краще наймати на роботу ВПО, адже вони погоджуються працювати за меншу плату.
- Працівника з порушенням слуху через раз «забувають» запросити на важливі наради з проєкту, у якому він виконує головну роль.
А от якщо Спеціаліст з управління персоналом виконуючи вказівку керівника відділу, відбирає на співбесіду лише кандидатів-чоловіків, які зареєстровані в місті Києві, - це пособництво в дискримінації.
Якщо роботодавець має доступне робоче місце для працівника з інвалідністю, але він не дозволяє наймати такого співробітника, висуваючи зайві вимоги до кандидатів, це кваліфікується як пособництво в дискримінації за ознакою здоров’я.
Що ж робити?
Чи варто боротись за свої права? Чи є ризик бути звільненим і втратити хорошу роботу? Чи терпіти та «не висовуватись», маючи стабільну роботу?
Складно відповісти на це питання «правильно». Кожна окрема ситуація має бути розглянута в комплексі:
- Чи є у вас докази дискримінації, утиску чи пособництва?
- Чи можуть такі докази бути прийняті в суді?
- Чи є у вас підтримка в колективі проти дискримінаційних дій?
- Чи готові ви до осуду колегами, які долучені до пособництва?
- Чи маєте ви фінансовий запас на той випадок, якщо незаконне звільнення такі відбудеться, і ви втратите роботу? Судові розгляди можуть зайняти тривалий час, і навіть у випадку наявності у вас доказової бази, поновлення на посаді може бути болісним.
Проте як би ви не відповіли на ці питання, ви маєте знати, куди треба звертатись в таких випадках.
У разі дискримінаційних вимог в оголошенні про роботу:
- Зробіть скріншот такого оголошення, додайте посилання на сайт, де ви його побачили. І направте офіційне звернення до Державної служби України з питань праці. Сайт Держпраці – https://dsp.gov.ua/. Напишіть також в підтримку сайту. Адекватна платформа з пошуку кандидатів заблокує це оголошення або навіть роботодавця.
Якщо дискримінаційні питання вам задають по телефону або під час інтерв’ю:
- Зробіть запис розмови з таким роботодавцем, збережіть, щоб прикласти до заяви в Держпраці, або до Уповноваженого з прав людини hotline@ombudsman.gov.ua. Запис без згоди може не бути прийнятим в суді, але допоможе викликати резонанс і вплине на репутацію такого роботодавця, що ускладнить подальші порушення.
Якщо дискримінація чи утиск з вами стався під час роботи:
- Робіть записи розмов, відео дзвінків, скріншоти листування як в месенджерах, так і електронною поштою. Збираючи докази ви посилюєте власну позицію. Можливо, відверта розмова із роботодавцем(службою персоналу, безпеки або комплаєнс) допоможе вам встановити справедливість і припинити всі види дискримінації. Якщо ж це не спрацює, можете йти в суд.
Судова практика щодо захисту прав від дискримінації, утиску та мобінгу на роботі в Україні невелика, але боротись за свої права завжди варто!
Пам'ятайте: ви маєте право на повагу та рівне ставлення. Ваша професійна реалізація не повинна залежати від упереджень та стереотипів. Боротьба з дискримінацією – це не лише захист власних інтересів, а й внесок у побудову справедливого суспільства для всіх. Разом ми можемо створити робоче середовище, де кожен має рівні можливості розкрити свій потенціал і досягти успіху.
