Сходами піраміди ненависті: від стереотипів до руйнівних наслідків

Чи замислювалися ви колись про справжню силу своїх слів?

Слова - це насіння, яке вкорінюється в суспільну свідомість, формує образи та запускає соціальні механізми. Те, що здається буденним, поступово зростає у світогляд, здатний змінити хід історії.

Саме з дрібних та, на перший погляд, буденних слів і дій можуть зароджуватись прояви ворожнечі. Поблажливе ставлення до сексистських жартів, мовчання у відповідь на цькування учня чи студента з інвалідністю, виправдання нападів на ромські спільноти — усе це не зникає безслідно. Такі прояви поступово формують підґрунтя для масштабнішого насильства, утворюючи щаблі так званої «піраміди ненависті» - концепції, запропонованої Антидискримінаційною лігою (ADL), організацією, що з 1913 року виступає проти дискримінації у всіх її формах.

Поняття піраміди ненависті ілюструє поступову ескалацію соціальної ворожнечі. На нижньому щаблі - стереотипи. Згодом вони проростають у цькування, далі - у дискримінацію, а згодом можуть перетворитися на насильство й навіть масові злочини. Кожен рівень живиться попереднім і тому важливо простежити та зупинити цей процес на самому початку.

Перший щабель: стереотипи, коріння майбутніх проблем

Фрази на кшталт «жінки не здатні на лідерство», «роми схильні до крадіжок», «люди з інвалідністю непродуктивні» - такі фрази здаються безневинними, особливо коли їх промовляють між іншим у повсякденних розмовах. Такі уявлення працюють як інструкція: задають ставлення, визначають реакції.

Як часто ми повторюємо ці твердження, не замислюючись, що вони прописують негативні алгоритми сприйняття цілих груп людей? Ми приймаємо ці стереотипи як даність, не аналізуючи їхнє походження та відповідність реальності. Так насіння упереджень проростає в нашій свідомості, готуючись дати отруйні паростки.

Факт: За даними Центру прав людини ZMINA (2023), понад 60% українців стикалися з упередженим ставленням у побуті, особливо за ознаками віку, інвалідності чи статі. PDF-версія звіту

Другий щабель: цькування, поведінкова реалізація стереотипів

Коли код стереотипу закріплюється у свідомості, він починає виконуватися через конкретні дії: принизливі жарти, соціальну ізоляцію, виключення з групи. Насіння стереотипу проростає у булінг, який руйнує життя реальних людей.

Коли упередження закріплюються у свідомості, вони починають проявлятися в діях: у глузуваннях, приниженнях, ігноруванні. Шкільний булінг, робоча ізоляція, висміювання зовнішності — усе це прояви того самого коду, закладеного словами.

Факт: Згідно з дослідженням «Булінг та толерантність» у закладах освіти після 24 лютого 2022 року, проведеним у листопаді 2023 - січні 2024 року, 51,3% опитаних учнів зазначили, що коли-небудь стикалися з булінгом, а 24,7% стали мішенями булінгу з початку повномасштабного вторгнення. Найчастіше булінг траплявся в Києві (33,7% учнів).

Третій щабель: дискримінація, системне втілення упереджень

Третій рівень піраміди — системна дискримінація. Тут насіння стереотипів перетворюється на розгалужену кореневу систему, яка обмежує доступ до ресурсів для цілих груп людей. Людині можуть відмовити у працевлаштуванні, участі в освітньому процесі, доступі до послуг не через кваліфікацію чи досвід, а через вік, стать, етнічне походження чи стан здоров’я.

Дискримінація функціонує через запрограмовані обмеження, створення штучних бар'єрів, формування упередженої колективної думки. Вона розростається з наших первинних стереотипів, як бур'ян із непомітної насінини.

Факт: У дослідженні, проведеному Радою Європи та Європейським Союзом, зазначено, що в Україні поширена дискримінація за ознаками раси, етнічного походження, громадянства, релігії, мови, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, статі та інвалідності. Ці форми дискримінації обмежують доступ до працевлаштування, освіти та соціальних послуг.

PDF версія: https://rm.coe.int/research-on-discrimination-hate-speech-and-hate-crimes-in-ukraine-uk/1680b063bb

Четвертий щабель: жорстокість, фізичне втілення ненависті

Коли суспільство звикає до упереджень, прояви агресії стають дедалі прямолінійнішими. Напади на ромські табори, побиття представників ЛГБТК+, вандалізм щодо культових споруд є реальними наслідками толерування ненависті в публічному просторі.

Фізичне насильство не виникає спонтанно. Воно розвивається поступово, в тому числі і за мовчазного схвалення суспільства, яке відмовляється визнавати небезпеку закладених у свідомість програм ненависті.

Вершина піраміди: геноцид

Останній, найнебезпечніший щабель піраміди — це не спонтанний спалах жорстокості, а закономірний результат тривалого толерування знецінення та ворожості. Коли агресія стає масовою, системною та цілеспрямованою, вона переростає у геноцид - злочин, що народжується не в один момент, а визріває з покоління в покоління.

Приклади з історії: Голокост, Голодомор, повномасштабна війна, розв’язана росією проти України. Кожна з цих трагедій не виникла зненацька. Їм передували роки мови ворожнечі, принизливих стереотипів, відмови бачити в «іншому» людину. Вони народжувалися не лише на трибунах, а й у буденності: з «жартів», мовчання та виправдань.

Що можемо зробити ми?

У кожного з нас щодня є вибір: підтримати упередження чи зруйнувати їх, залишитися осторонь або втрутитися.

Зміни починаються з особистої відповідальності. Варто прислухатися до себе: які шаблони мислення керують нашими словами та діями? Чи бачимо ми в іншій людині її індивідуальність, чи лише ярлик, який нав’язало суспільство?

Важливо не мовчати коли бачимо дискримінацію, цькування, приниження. Не обходити ці ситуації, не знецінювати, не виправдовувати. Говорити про них прямо, чесно, з повагою. Адже саме у щоденних вчинках закладається нова культура поваги, рівності та співжиття без упереджень.