Щодня о 9 годині з гучномовців лунає оголошення про загальнонаціональну хвилину мовчання. Найпростіший спосіб віддати шану полеглим захисникам та захисницям України – схилити голову під час хвилини пам’яті та скорботи. Це не формальність і не звичка. У цей момент приходить усвідомлення, що свобода тримається на плечах тих, хто заплатив і продовжує платити найвищу ціну.
1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць. Це вже четвертий такий день у реаліях повномасштабної війни. Четвертий рік поспіль, коли вдячність переплітається з відповідальністю, а пам'ять про загиблих - із думкою про майбутнє. Бо попереду ще один шлях: шлях повернення мільйонів ветеранів і ветеранок у цивільне життя, де вони мають відчути довіру, підтримку і гідне ставлення.
Довіра є. А відчуття?
За даними дослідження Українського ветеранського фонду, проведеного наприкінці 2024 року, 91% українців довіряють ветеранам. Цей показник підтверджує: захисники та захисниці залишаються моральним авторитетом для більшості. Така цифра надихає й нагадує, що за довірою стоїть реальний досвід війни, де ці люди стали опорою для країни. Це означає, що майже кожна родина, кожна громада має в цій довірі власний досвід — через рідних, друзів, знайомих, які служать.
Дані дослідження образу ветеранів в українському суспільстві, проведеного УВФ
Але варто подивитися й на інші цифри. Довіра суспільства до ветеранів - це лише одна сторона медалі. Логічно було б очікувати, що й самі ветерани відчувають від нас те саме: довіру, підтримку, впевненість у державі та суспільстві. В ідеалі ці показники мали б корелювати, віддзеркалювати одне одного. Адже, якщо ми щодня довіряємо їм своє життя і безпеку, вони повинні мати підстави довіряти нам у мирному житті.
Та реальність інша. У серпні 2022 року ще 69% ветеранів вірили, що держава виконує свої зобов’язання. Наприкінці 2024-го так вважали лише 25%. І ці цифри свідчать про розрив: замість взаємної довіри маємо дисбаланс, коли повага суспільства не підкріплюється практичними діями держави й достатнім розумінням з боку громади.
Дані дослідження образу ветеранів в українському суспільстві, проведеного УВФ
Ще одна важлива деталь - рівень поінформованості суспільства. 77% ветеранів вважають, що суспільство мало обізнане з їхніми проблемами та потребами. Йдеться не лише про пільги чи медицину. Суспільство часто не уявляє, як важко після фронту знайти роботу, налагодити стосунки в колективі чи просто пояснити свій досвід так, щоб його зрозуміли. А це означає, що довіра, хоч і висока, залишається радше емоцією, ніж знанням. І саме тут криється небезпека: коли бракує розуміння, з’являються стереотипи, які спотворюють реальність.
У результаті ми часто бачимо лише узагальнений образ - символ стійкості та мужності. Але за цим образом стоїть людина зі своїми щоденними викликами: від пошуку роботи й відновлення здоров’я до побудови стосунків у новій реальності. І якщо суспільство не навчиться бачити саме людину, а не лише символ, ветерани й надалі залишатимуться сам на сам із проблемами, які потребують спільних рішень.
Перешкоди на шляху до роботи
Повернення до цивільного життя починається з пошуку роботи. І саме тут на ветеранів чекають найбільші випробування. За даними дослідження Українського ветеранського фонду, серед головних перешкод ветерани та ветеранки називають:
- психологічні виклики, які впливають на здатність працювати;
- неконкурентний рівень зарплат;
- наслідки фізичних травм і стан здоров’я;
- відсутність робочих місць у громадах;
- втрату навичок чи нестачу сучасних знань.
Дані дослідження образу ветеранів в українському суспільстві, проведеного УВФ
Йдеться не лише про індивідуальні проблеми. Якщо ці бар’єри залишатимуться невирішеними, країна ризикує втратити ціле покоління фахівців, які могли б стати рушійною силою розвитку. Це не суха статистика з опитувальників, а жива реальність, у якій опинилися тисячі людей. І таких історій щодня ставатиме більше. Наше завдання - зробити все, аби ці труднощі не стали стіною, а ветерани відчували ту саму впевненість у нас, яку ми відчуваємо в них.
Синергія держави, суспільства і бізнесу
Криза довіри до держави - від 69% у 2022 році до 25% у 2024-му показує: держава не справляється самотужки. Це не означає, що підтримки немає, а радше що вона має стати нашою спільною справою:
- Держава - гарантії, доступні сервіси, соціальний і правовий захист.
- Громадський сектор - програми підтримки, навчання, адвокація.
- Бізнес - робочі місця з гідною оплатою праці, адаптована корпоративна культура так, щоб цінувався військовий досвід.
- Кожен із нас — говорити без упереджень, без стигматизації, слухати, підтримувати діями, а не лише словами.
Лише у синергії наших спільних дій ветерани зможуть повернутися до життя в мирному суспільстві без відчуття відчуженості.
Готовність до повернення
Ми розуміємо: ветеранів і ветеранок ставатиме дедалі більше, а повернення з війни ніколи не буває легким. Це нові реалії, нові виклики, інший темп життя. Те, як ми зустрінемо тих, хто повертається, визначить, чи зможуть вони знову відчути себе частиною суспільства, за яке віддали найдорожче. І тут не існує сторонніх: держава, громади, бізнес і кожен із нас мають свою частку відповідальності.
Ми, як громадська організація, пропонуємо ветеранам і ветеранкам безкоштовні кар’єрні консультації, що допомагають зробити перші кроки у новому професійному житті:
- адаптація резюме та переклад військового досвіду у «цивільну мову»;
- профорієнтація й пошук можливостей у різних галузях;
- підготовка до співбесід і розвиток комунікаційних навичок;
- підтримка у побудові нового кар’єрного шляху.
Проєкт став можливим завдяки Програмі реабілітації та реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США. Зміст є виключною відповідальністю ГО "ОЛ ТУГЕЗЕР ДЖОБС" і не обов'язково відображає погляди Державного департаменту США.
Це не формальність, а реальна допомога у поверненні до цивільного життя. Консультації створені для того, щоб бойовий досвід перетворився на конкурентні переваги: щоб ветерани знаходили роботу, відновлювали впевненість і бачили перспективу. Особливість у тому, що наші кар’єрні консультанти самі є ветеранами. Вони пройшли цей шлях особисто, тож розуміють не лише бюрократію й ринок праці, а й внутрішні зміни, які переживає людина після фронту. Саме тому цей діалог живий і щирий: по обидва боки столу сидять люди, які говорять однією мовою та справді чують одне одного.
Щоб отримати консультацію, достатньо заповнити коротку форму. Цей простий крок може стати початком нового життя. І що більше ветеранів скористаються цією можливістю, то сильнішим стане все суспільство.
Кожен із нас може бути частиною цього процесу: хтось — відкривши вакансію, хтось — підтримавши друга-ветерана, хтось — поширивши інформацію про програми та можливості.
Бо подяка — це не лише слова, а й конкретні дії.
Амбасадорка різноманітності та інклюзивності (D&I) з 6+ роками управлінського досвіду в рітейлі та 8+ роками в рекрутингу та консалтингу з питань пошуку роботи. Переконана, що створення рівних можливостей та інклюзивного середовища є ключем до залучення талановитих людей із різним досвідом та адаптивності до реалій нашої країни.
