Анна Веселова & Денис Луценко, Monobank

Привіт, друзі. Це Ольга Новікова і подкаст Inclusive Workplace Cases, де ми говоримо про те, як українські бізнеси реалізують інклюзивність та різноманітність в своїх командах. Сьогодні у нас дуже цікавий випуск, тому що тут не тільки кейс, але ще й персональна історія. Сьогодні до нас завітали Ганна та Денис з відділу Soft Collection в Монобанку. В цьому відділі працюють люди з порушеннями зору. і Анна - керівник цього департаменту, а Денис - старший фахівець. І Денис, власне, має порушення зору, тому сьогодні ми будемо розглядати цей кейс з двох сторін. як це бачить роботодавець та як це бачить, власне, людина,

яка працює в цьому бізнесі. тому не зволікаємо. Давайте починати слухати.

Колеги, вітаю. Ми сьогодні записуємо дуже цікавий подкаст. наша серія Inclusive Workplace Talks. Ми тут говоримо загалом про інклюзивність в бізнесах, в бізнес-процесах. І сьогодні до нас завітали в гості співробітники Монобанку. У нас в гостях сьогодні Ганна. Ганна - керівник напрямку Soft Collection і Денис, який є старшим фахівцем в напрямку також Soft Collection, а також Денис допомагає Монобанку з тестуванням застосунку на предмет цифрової доступності. Ми будемо сьогодні говорити про те, як в Монобанку влаштована робота з людьми з порушеннями зору. і саме тому сьогодні в нас наші чудові гості: Анна як керівник і Денис, як, власне, людина з порушеннями зору, ми будемо говорити про те, як все влаштовано в Монобанку. Колеги, вітаю вас.

Вітаємо.

Вітаємо.

Дуже дякую, що ви до нас завітали. Рада, що у нас сьогодні буде така розмова з з двох боків з точки зору керівника, напряму і з точки зору, власне, людини, яка проходить цей досвід співробітника. Колеги, я хотіла перше питання вам задати, так як подкаст у нас загалом про інклюзію, я у вас хотіла спитати обох, що для вас, власне, є інклюзивність, що для вас є інклюзія, якщо, наприклад, ми говоримо про про роботу або загалом? Поділіться вашим, вашим баченням.

Для мене інклюзія - це коли є рівні можливості для всіх, незалежності від того, чи є у тебе якась інвалідність, чи її немає. От якраз таки Монобанк - це дуже хороший приклад роботодавця, який надав можливість працювати мені навіть в моїй ситуації, що немає зору. Тому що взагалі-то я хотів працювати в банківській сфері ще 10 років тому, пам'ятаю, в школі. Мені було це дуже цікаво. І стикався з тим, що не хотіли брати на роботу деякі банки. Тому от Монобанк погодився і надали можливість працювати і адаптацію надали дуже хорошу і навчання адаптоване.

Клас, чудово. Дякую.

Треба відмітити, що, мабуть, так було не одразу, тому що Денис - це наш перший досвід роботи з людьми з вадами зору. Тому, коли ми тільки починали співпрацювати, багато в чому ми зіткнулися з тим, що в програмних комплексах або в системі навчання, або в системі сповіщення співробітників, ми мали певні методи, техніки, які не були підлаштовані під людей, які не бачать. І ось, коли ми почали співпрацювати з Денисом, незважаючи на те, що в нас там це був перший досвід, і це один співробітник був в банку, не кажучи вже там про вузький напрямок, то ми почали дивитися на всі процеси з точки зору доступності. Якщо на початку там як ми можемо проінформувати співробітника, як якусь схемку в форматі фотографії, і для всіх це зрозуміло, для Дениса, ну, звісно, ні. Хоча зараз, наскільки я знаю, Денис, навіть це для тебе не стає перепоною в тому, щоб отримувати інформацію. Тому, а-а, цей процес і шлях у нас був довгий, цікавий, і зараз ми маємо, ну, майже всьому, чим користується Денис в роботі щодо програмних комплексів, ми маємо а-а, а-а, майже всюди інформацію, яка абсолютно доступна Денису для а-а перегляду, зчитування та озвучування її нашим клієнтам.

Клас. Та, це, це дійсно чудовий кейс, мені здається, багатьом компаніям дуже корисно буде дізнатись, як це, в принципі, влаштовувати. А давайте тоді повернемось на початок, коли Денис прийшов до вас в компанію. Анна, можливо, ви розкажете, як, як все почалось. Денис звернувся з з запитом, що він хоче у вас працювати і як ви починали цей процес. Цікаво з вашої точки зору послухати, як, як компанія реагувала, тобто які були складнощі, які були коментарі, з чим ви стикались саме на старті?

Ну, по-перше, це було дуже незвично, а-а, тому що, знову ж таки, це був наш перший досвід. І коли Денис до нас прийшов, він прийшов з маленьким ноутбуком із в, е-е, предустановленою програмою, яка дозволяла йому зчитувати те, що відбувається на екрані. І коли він сказав, що він може працювати і в нього є така програма, яка буде йому відображати всю інформацію, як я, яка є в програмних комплексах, то це нас дуже здивувало, і це було дійсно дивовижно, тому що все те, що інші люди бачать, Денису озвучувалося в навушник, і він паралельно міг це озвучувати нам. А-а, тому перш перше, що було таким дивовижним, це те, що людина паралельно може використовувати а-а дві свої системи: це слух, а також голос, мовлення. І, я не, ну, звісно, це досвід Дениса, це практика, але будь-якій людині, яка хоче це от ми з вами зараз захочемо це зробити, то тут зараз, то в нас точно не вийде. Ми будемо або слухати, або говорити. У Дениса це виходить робити паралельно, і тому, коли ми це побачили, це було дуже цікаво. А-а, і, ну, завзятість Дениса в тому, що він хоче працювати, ну, звісно, ми, а-а, побоювалися, що не зможемо забезпечити всю інформацію для того, щоб Денис міг надавати а-а таку саму консультацію клієнтам, як і всі наші інші співробітники, але ми спробували, почали з напрямку, де а-а менше потрібно знати інформацію про клієнтів і про про програмні комплекси, а вже потім, коли Денис перейшов до напрямку, де ми працюємо з клієнтами щодо простроченої заборгованості, де потрібно працювати з випискою, де потрібно працювати з історією комунікації, де потрібно адаптуватись під те, що каже клієнт, і миттєво відповідати на всі запити, а-а занурюючись в історію того, що було з клієнтом рік, два роки тому, а-а це складно, але от зараз Денис на другому з трьох рівнів кваліфікації, і це дуже круто, тому що він працює на рівні з іншими нашими співробітниками, маючи такі самі гарні результати. Тому, шлях починався давно, а-а важко, але наполегливий результат привів до того, що маємо дуже гарні результати зараз.

Дуже круто. Денисе, розкажіть, а як ви взагалі справляєтесь? Просто дійсно, от те, що Анна говорить, мені важко уявити, як можна одночасно справлятись з, наприклад, двома потоками аудіальної інформації, коли ви слухаєте клієнта на з однієї сторони, і з іншої сторони ви слухаєте те, що зчитує програма. Як ви з цим справляєтесь?

Це також був довгий шлях, цікавий. Я починав з того, що тренувався. тренувався таким чином: спочатку я домовлявся просто з людиною, ну, ще до Монобанку, домовлявся з людиною, що просто ми будемо виходити, ще тоді Skype був популярний. на Skype зв'язок і починалось з того, що просто читав якісь цифри. От людина сидить в Скайпі зі мною в розмові, і я її читаю там. Потім поступово це були різні слова, речення, а потім ми дійшли до того, що вже почав читати сайти і щось шукати на сайтах, і просто відповідати там, що от там на тому сайті там є такі самі от навушники, наприклад. І це все робив на швидкість. І мозок, він мозок, він пристосовується до цього поступово. Якщо тренуватись постійно, багато тренуватись, ну, я тренувався десь, ну, два рази на тиждень по дві години. От орієнтовно так.

Угу. Круто, це дуже круто. Денисе, розкажіть з вашої сторони цей початок роботи в Монобанку. Тобто ви сказали, що ви давно мріяли працювати в банківській сфері. Розкажіть, як все, як все склалось. Вас знайшли чи ви знайшли Монобанк? І, е-е, як, е, які у вас були відчуття, коли, коли запросили в Монобанк, і склалась робота?

Відчуття були така ейфорія. Дуже круто було. Склалося в мене все дуже цікаво. Я ще зі шкільних років почав захоплюватись банками і всім ну, всім цим питаннями. І інтенсивно на той час дивився там різні ролики ПриватБанку, навіть там був деякий час агентом ПриватБанку. Це 2014 рік був. А потім я побачив, що співзасновники, ну, перепрошую, колишні топ-менеджери ПриватБанку запустили Монобанк. І мені стало дуже цікаво, чи зможу я потрапити в ту команду. А я вже працював в кол-центрах до Монобанку також. І от якось так випадково читав пости в Фейсбуці Дмитра Дубілета. Я дуже його полюбляв читати. І написав Дубілету, що хочу спробувати себе. Давайте спробуємо. Написав ще, коли тільки Монобанк з'явився, там, якщо я не помиляюсь, на кінці 2017 року написав. І Дмитро сказав спочатку, що, ну, вибачте, поки що ні, поки що неможливо, давайте пізніше. Ну, я почекав десь рік орієнтовно. І написав Дмитру знову. Типу, Дмитро, мені дуже цікаво. Давайте спробуємо. І він мені говорить: "Ну, добре, давайте спробуємо. А можливо, вийде." І потім я вже, ну, мені зателефонувала керівник операційного центру, контакт-центра. І мене запросили в офіс в Дніпро показати, що я можу, як це в нас взагалі відбувається. І до речі, на цій зустрічі вперше з Анною і побачився. Ну, і от так показав потім свої навички. Дуже хотів, дуже прагнув. багато довелось вчитись, тобто інформації вивчати, вчитись технічно. А тут же ще така складність є, що у нас же повністю інші принципи роботи. ідуть, ну, якщо зряча людина бачить, і їй можна пояснити, наприклад, ось там справа якийсь елемент, і ти можеш на нього натиснути, то нам так пояснити не можна, тому що ми ж нічого не зрозуміємо. У нас свої комбінації клавіш. Тобто, ну, ми працюємо взагалі без мишки. І мені довелось все це самостійно вивчати, з технічної точки зору повністю все проклацувати, самостійно і робити швидкі клавіші навігації по внутрішніх програмних комплексах. Для того, щоб швидко робити ті дії, які потрібно робити під час консультації.

Угу. Клас, я зрозуміла. Денисе, я вам хочу своє захоплення висловити, якщо чесно, навіть в без контексту того, що ви маєте там порушення зору, я просто, я періодично проводжу кар'єрні консультації, я говорю людям про те, що якщо вони дуже хочуть працювати в якійсь компанії, щоб вони проявляли таку стійкість і писали в ті компанії, в яких вони хочуть працювати. Мені здається, що ваша історія супер надихаюча для багатьох людей, в принципі, як потрапити працювати туди, куди ти мрієш. Ви дуже крутий.

Дякую. Ну, головне, да, головне не боятись. Тобто, потрібно виходити на зв'язок, спілкуватись. є така проблема, от у багатьох незрячих. Я студентів також навчаю в кол-центрах. У мене навчаються студенти, як працювати в кол-центрах. Тобто, у мене проект є, можливо, пізніше розкажу, якщо буде цікаво. І головне не боятись. А є така от такий міф, що от, ну, це, мені здається, зі шкіл ще пішло. Що от там говорять: "Ой, ви ж там маєте бути як всі зрячі, не прихову, ой, точніше, приховуйте те, що ви там не бачите, не говоріть про це". От є така думка. Ну, але вона неправильна. Тобто потрібно говорити, як є. І у мене навіть були такі кейси, коли студент приходить на якусь роботу і він говорить: "А я просто вирішив не сказати про це роботодавцю". Але ж потім це все одно, воно якось десь вилізе, виплине, то потім десь не зможеш щось прочитати, десь щось не зможеш подивитись, і воно все одно буде вспливе це.

Та, однозначно. Ну, мені здається, що така така різноманітність, вона дуже цінна в цьому.

Це ще така радянська от є така от ще зі шкіл. А зараз вже, до речі, менше. А от коли ми були ще в школі, там в першому класі, особливо, в другому, то там ось нас так вчили, що ви там маєте, щоб навіть і не знали, що ви незрячі. Але це, я вважаю, неправильно. Тому що тоді роботодавець зможе зрозуміти твою ситуацію і зможе тобі по можливості надати те робоче місце, яке тобі буде доступним. Тому не треба цього соромитись, треба говорити, як є.

Клас. А-а, давайте поговоримо саме про от ці, про доступне робоче місце. Наскільки я знаю, у вас зараз працює ще одна людина з порушенням зору, так?

Так, абсолютно вірно.

Клас. А розкажіть, як зараз загалом побудована робота, тобто яке робоче місце, які є особливості, чи, чи є якесь спеціальне обладнання, тобто, як зараз це все влаштовано, розкажіть?

Ми працюємо віддалено, тому у кожного облаштовано своє робоче місце, як йому зручно. Ми зверталися до Дениса, коли навчали нашу другу колегу, яка не бачить, з приводу того, щоб Денис зі свого боку подивився наші навчальні матеріали та матеріали по адаптації, тому що після Дениса в нас таких співробітників не було, а багато чого змінилося за чотири, чотири, навіть п'ять, так, років, Денис, якщо я не помиляюсь.

27 травня вже було п'ять років. Банк мене з цим, до речі, привітав. Це дуже приємно.

Ось, тому ми звертались до Дениса для того, щоб подивитись, наскільки наша зараз програма навчання адаптована. А-а, саме саме робоче місце - це по суті ноутбук, навушники, і все, що потрібно для а-а роботи. А вже з приводу того, які програмні комплекси комплекси додаткові потребуються для того, щоб прослуховувати те, що відбувається на екрані, тут Денис більш розкаже, тому що а-а Денис цим також користується.

Денис, розкажи, будь ласка.

Да, я використовую скрінрідер NVDA. Є такий безкоштовний скрінрідер, він повністю безкоштовний, в вільному доступі. Можна завантажити його спокійно. Встановлюється за декілька секунд просто. Там запускаєш сетап і він встановлюється. І в мене синтезатор мовлення стоїть, але він дуже прискорений. Тобто він прискорений, ну, якщо зряча людина чує його, то з першого разу взагалі не може зрозуміти, що він говорить. От і все. Тобто комплекси, до речі, Монобанку дуже добре озвучені. Тобто от можна, ну, ми там робили з Анією, з командою нашою доступність, там дещо адаптували, але зараз там ну дуже круто все доступно. І все. Цього достатньо. Тобто програма, ну, ноутбук з озвучкою NVDA, зі скрінрідерм, а-а, і навушники, інтернет хороший. Ну, і все, в принципі, достатньо цього.

Тут важливо зауважити, що програмні комплекси, якими користується Денис і інші співробітники, це абсолютно ідентичні програмні комплекси. Вони нічим не відрізняються. Тому те, що бачу я, те саме бачить і Денис, і те саме бачать інші оператори. Тому тут дуже важливо не робити нічого в паралель для того, щоб не змінювати, не адаптувати, не а-а поліпшувати декілька там програмних комплексів. Це дорого, і це не потрібно. Тому дуже важливо, щоб саме та програма, в якій працюють всі співробітники, була доступна і для Дениса.

Дуже круто. Тобто виходить з ваших слів, що це не є надто складний процес, правда? Тобто я, я питання в тому, що ви правильно налаштувати процес навчання і один раз його зробити доступним. А врешті виходить, що це не не настільки складно, як може здатись.

Не настільки складно. Тут треба зауважити, що наші тренера, які проводять навчання, тут теж потрібно трошечки адаптуватись, тому що, а-а, коли ти розумієш, що людина бачить, ти можеш звертатись до аудиторії, кажучи там: "Подивіться, що ви бачите, а-а, розкажіть, а відповід, відповід, відповідь, діть нам на запитання, а-а, яке ви бачите на екрані". Тут потрібно трішечки своє мислення адаптувати для того, щоб розуміти, що не всі бачать, а тому потрібно озвучити питання, або озвучити, що ми бачимо на екрані. І от у нас був досвід з Денисом. В нас було більше індивідуальне навчання, в нас не було загального навчання. А вже з Любою, яка до нас прийшла наприкінці минулого року, вона навчалася з іншими операторами, які не мали а-а ваду зору, тому це було загальне навчання абсолютно для всіх. І, а-а, тому тут трішечки адаптувати мислення тренера, трішки адаптувати його роботу. Ну, і, звісно, зробити доступними матеріали для навчання, тому що навчання - це база, без якої стартувати, ну, просто неможливо в банку.

Угу. Клас, дуже дякую. Е-е, якраз в мене таке питання, ви сказали про тренерів, про те, що треба адаптувати, ну, скажімо так, більше підхід і, і, і мислення. Як загалом ваша команда реагувала, коли прийшов Денис на роботу, коли інші співробітники почали виходити, тобто ваші тренери, інші співробітники в департаменті софт Soft Collection. Яка була реакція, чи були якісь коментарі? Як загалом сприймали?

Нормально сприймали, тому що ми давно працюємо з Денисом, і з Денисом в нас трішечки інший був досвід адаптації і навчання. А-а, тому, коли ми вже навчали співробітника від початку до кінця, як всіх інших наших операторів, це було. Для тренерів - це цікавий досвід, тому що тренер - це людина, яка відкрита новому, абсолютно кожен день. Для супервайзера - це керівник групи, який займається організацією роботи групи операторів, вдосконалює їх навички та професійні якості. Це був такий дещо челендж, тому що, коли Люба до нас прийшла і після навчання почала працювати з супервайзером групи, то, звісно, у нього уходило дуже багато часу на роботу саме з цим співробітником, але при цьому через три місяці Люба займає середні зони ефективності, як більшість людей в компанії. Я вважаю, що це дуже крутий успіх. Окрім того, що супервайзер багато допомагав, і тренера допомагали, тут дуже важливо мати таку сталеве бажання навчатися і хотіти працювати, тому що людині, яка має вади зору, це важче, і потрібно більше часу в неробочий неробочий час приділяти тому, щоб навчитись працювати в програмних комплексах, запам'ятати, перевірити, побачити ту інформацію, яка інша людина може там в процесі розмови швиденько переглянути. Тому тут напрацювання навичок - це більший час, але за три місяці це абсолютно стало можливим, і супервайзер давав коментарі, що Люба - одна з наймотивованіших співробітників у неї в групі, і зараз має середній результат. Це дуже круто за півроку роботи з нею.

Однозначно, мені здається, три місяці - це взагалі не так вже й багато, і це нормальний термін адаптації для будь-якої людини.

Так, так.

Круто. Денисе, розкажіть ви, який ваш був досвід саме взаємодії з командою? Як вас прийняли? яка була взаємодія з тренерами, з іншими членами команди? От саме, саме ваше відчуття, як, як вам було в той період?

В перші дні мені було дуже комфортно в команді, тому що прийняли, ну так дуже тепло, багато цікавились, що мені потрібно, щоб міг комфортно працювати, як доступніше зробити це те або інше. І так ми всі разом щось я підказував, десь щось тренери робили, десь супервайзер, і всі разом зробили так, що зміг працювати. Тобто дуже класно пройшла адаптація. Я, до речі, хочу сказати, що спілкуюсь з роботодавцями по моєму проекту, тому що ми студентам допомагаємо працевлаштовуватись. І Монобанк - це приклад для багатьох, як потрібно діяти в таких випадках, тому що не всі, не всі бажають так само робити.

Однозначно. Денисе, розкажіть про цей проект, де ви допомагаєте студентам і як ви навчаєте. Я думаю, на сьогодні це супер важливий проект. Він буде корисний не тільки студентам. Я знаю, що зараз дуже багато військовослужбовців, вже ветеранів також мають набуту, набуті порушення зору. Я особисто таких знаю, і розкажіть про цей проект. Що, що ви робите, як ви допомагаєте людям в такій цифровій адаптації і в пошуку роботи?

Угу. З радістю поділюсь. В нас проект називається BlindFree. Він в рамках, працює в рамках громадської організації ІУС - Інститут українських студій. ця організація займається, ну, там багатьма питаннями людей з інвалідністю, в тому числі і курсами. І ми ведемо курси для людей з вадами зору. У нас також навчались студенти, які на кріслі колісному, також був такий досвід. Ми їх навчаємо онлайн в Zoomі. У нас є два, зараз дві ключові дисципліни - це продажі в кол-центрах і стягнення заборгованості. До речі, зараз стягнення заборгованості - це найдоступніша, ну, як, ремесло, де ми можемо працювати, тому що там, ну от, якщо продажі, то там потрібно, наприклад, якісь фото, там, товари там на якихось картинках, а тут все зрозуміло в стягненні, що клієнт має заплатити кошти. Ми проводимо курси. У нас там є, ну, такий видуманий банк умовний. І у нас є своя IP-телефонія. І ми там практикуємось, нібито у нас є клієнти, нібито ми там з ними домовляємось на оплату. Є у нас своя CRM-система також. А-а, нам, до речі, Binotel компанія надала її. І а-а, після кожного, ми так заохочуємо студентів, після кожного етапу навчання, наприклад, якщо там на стягнення заборгованості, ми проводимо конкурси, де потрібно, наприклад, стягнути заборгованість або там більшу суму коштів, хто стягне, ну, там, в залежності від етапу навчання і так далі. І ми студентам різні цінні призи даруємо, або це грошові призи, або це якісь гарнітури там для кол-центру для роботи. Ну, щось таке хороше. І у студентів тоді з'являється наснага і вони ще краще тоді навчаються. Ну, і вже там найкращих, які там дійсно хочуть працювати і вони це всіляко демонструють, можемо розглянути питання, щоб порекомендувати, щоб Монобанк їх розглянув на можливість працевлаштування. Але це потрібно показати, що хочеш навчатись, показати на курсах високий результат, знання комп'ютера обов'язкові, тому що без знань комп'ютера, на жаль, не вийде нічого. Працювати ніде не можна буде. В цій сфері тут потрібно знати комп'ютер.

Так, клас. Тобто до вас може звернутись будь-яка людина з порушенням зору і потрапити на це навчання, якщо вона має таке бажання?

Я напишу контакти. У нас є навіть лінія 0800, да, там телефонуєш, і да. Відповідає адміністратор, записує на навчання. Це групи, зазвичай, по 8-10 людей. І відповідно. Але одразу скажу: легко не буде. Тобто потрібно буде попрацювати. Е-е, тому, ну, потрібно виконувати завдання, працювати, показувати результати на конкурсах. І от якщо

Клас. Але можливість є. Можливість є працевлаштуватись. Клас. Клас, дуже дякую. Денисе, ми поширимо з радістю цю інформацію в наших соцмережах і всюди, щоби більше людей могли дізнатись про про таку можливість. Супер, дуже дякую. Денисе, у мене одразу таке ще питання до вас. Я знаю, що люди з інвалідністю, так, не тільки ті, хто мають порушення зору, а й інші вади інвалідності, дуже часто себе невпевнено почувають в питаннях пошуку роботи і дуже складно знайти мотивацію для пошуку роботи. Що б ви порадили, як в собі віднайдуть цю мотивацію, як в собі віднайти сили, щоби е-е, щоби почати навчання, щоби досліджувати ці можливості? Тобто що, як себе мотивувати?

Ну, якщо хочете, я можу розказати взагалі мою історію, як це сталося зі мною. А-а, можливо, комусь це буде приклад. А-а, у мене взагалі десь у віці років 14 у мене була сильна депресія почалась. І я просто, ну, така депресія, що ніби я там нікому не потрібен. Мені завжди чомусь хотілося. Я навчався в школі для незрячих. Харківська школа імені Короленка. Це школа типу інтернату, і там, ну, батьки мене забирали там раз на місяць додому. Але там три тижні, наприклад, в місяць я знаходився там. Ну, і на канікулах дома був. Я зрозумів, що я не дуже потрібен зрячим дітям своїм одноліткам, але, е-е, коли там ще менше був, то якось більше був інтерес. І мене, у мене почалась депресія, а потім в один момент якийсь, я сидів в інтернеті, щось читав і побачив рекламу в інтернеті просто, що ніби заробляти кошти в інтернеті, спробуйте. І у мене так типу тригер такий: "О, так класно. Якщо я зможу заробляти кошти в інтернеті, то це ж буде круто." І я почав вже тоді розвиватись в цьому напрямку. Тобто там намагався писати статті. На той час ще був такий, ну, він, напевно, і зараз є, сервіс Advego. А-а, це, правда, російський сервіс. Ну, але з нього я починав. Ще в 2009 році. А-а. Писав статті короткі, щось там отримував якісь кошти. Потім намагався курси продавати навчальні для підприємців. А-а, ну, і ось так поступово, поступово. Як мотивувати себе? Ну, по-перше, я вважаю, що це потрібно думати про це. Вже потрібно зі школи. А-а, от. І вивчати інтенсивно комп'ютер в школі треба, ну, з уроки інформатики треба максимально використовувати. Тому що там можуть навчити багато чому, як працювати з цим всім, особливо, якщо вчитель сам розбирається з цим. От мені, мій вчитель, наприклад, в школі, мені Бутенко Андрій, він мене дуже круто навчив. Він зі мною займався.

Клас. Клас, дуже дякую за таку пораду. Я думаю, що вона може бути комусь корисна, і за вашу історію, я думаю, що вона може з мотивувати багатьох на те, щоби іти і шукати можливості, як мінімум.

Да.

А-а, колеги, таке в мене наступне питання. Власне, щодо цифрової доступності. Якщо ми говоримо про бізнеси, а наша аудиторія, в основному, це якраз таки бізнес. І якщо компанія хоче наймати людей з порушеннями зору, або в принципі, зробити свою компанію більш доступною для більшої кількості людей. Як це можна зробити з точки зору цифрової доступності? Тобто такі перші кроки, які ми можемо порадити компаніям в напрямку цифрової доступності. Що б ви виділили?

Ну, мені здається, перш за все потрібно намагатися спробувати себе поставити на місце людини, яка може працювати там з певними вадами, і а-а спробувати зрозуміти, чого не вистачає і спробувати зануритись в це питання. Звісно, що повністю це зробити неможливо, тому що ми не відчуваємо, ми не розуміємо, і ми ніколи не зрозуміємо на 100%, але пробувати точно потрібно саме так. І потім, коли ти починаєш генерувати якісь ідеї, ти вже ставиш, голова вже враховує певні особливості, які потрібно врахувати для людей, наприклад, з вадами зору. Ти одразу думаєш: "Фото на фото, а-а чи на якійсь схемці, чи буде це доступно, чи не буде це доступно?" І а-а потім вже ти на автоматі це робиш, обираєш той спосіб донесення інформації, який потрібний. А по-друге, це завжди страшно починати щось нове, щось невідоме тобі, але без цього неможливо чогось досягнути. Тому коли страшно, все все одно треба пробувати, а-а тому що це збільшить шанси доступності роботи для людей, які зараз не можуть мати таких шансів.

Клас. Дякую. Денисе, можливо, ви теж щось додасте саме по цифровій доступності, тобто що, що має бути у компаній?

В контексті працевлаштування чи

Так, так. Ну, в контексті роботи команди. Тобто, якщо ми хочемо наймати, якщо бізнес хоче наймати більш різноманітну команду, і саме от по цифровій доступності, що, що потрібно врахувати? Можливо, якісь програмні комплекси встановити, щось одразу продумати в навчанні, якісь обов'язкові такі блоки?

Ну, я хочу розвіяти такий міф. Є така заблуждення, как попередження є таке, що а-а, от, це дорого інклюзивне місце роботи організувати, це дорого. От я, коли там спілкуюсь з роботодавцями, чую таке, що говорять там: "Ну, це ж потрібно вам там якось спеціально зробити." Ні, достатньо озвучки. Тобто, ну, не боятись спробувати. А-а, не не думати, що це там якось прямо неможливо, і що це там мільйони потрібно вкладати. Ні, це не так. А-а, буває так, що щось може бути недоступно. Можна щось підправити, наприклад, розробникам передати там, умовно кажучи, якщо там щось не підписано, або ще щось. Ну, але там це точно не мільйони, е-е, це точно там не настільки все складно. Тому не не боятись спробувати, закликаю роботодавців.

Клас. Клас, дуже вам дякую.

Анна, я маю ще до вас таке питання, власне, як до керівника. Мені цікаво, як ваш, ваш особистий досвід керівника, маючи в команді людей з порушеннями зору. Тобто, у вас така досить різноманітна команда виходить. Як ви відчуваєте, чи є якийсь для вас такий персональний в цьому здобуток, чи розширився ваш досвід, чи стали ви щось краще, е-е, краще розуміти загалом в контексті роботи, можливо, навіть щось покращилось для вас, як для керівника, з появою, е-е, Дениса, наприклад, в команді?

Точно розширився, тому що ми почали дивитися ширше на наші процеси, і трішечки потрібно було зануритися в психологію, а-а людей з певними вадами, тому що, ну, звісно, було страшно. Звісно, було страшно сказати: "А як, наприклад, Денис буде сприймати наші звичні фрази: "Ну, подивись, тут же написано там те-то те-то." А ми то розуміємо, що Денис подивитись не може, він може послухати. І ось ці маленькі моменти, з яких складається наше повсякденне життя, а-а потрібно було також над цим задуматись, задуматись, замислитись і зрозуміти перш за все, що люди, які мають певні вади, вони абсолютно нічим, окрім цього, не відрізняються від інших людей. І чим, а-а чим рівніше буде вибудована робочий процес, тим тим комфортніше буде всім: і людям, людям, які мають вади, і людям, яким потрібно співпрацювати з ними. Тому, а-а ми намагаємось будувати роботу таким чином, щоб супервайзери, які працюють з Денисом, з Любою, абсолютно не виділяли і Любу і Дениса серед інших людей, а намагалися максимально адаптувати і робити їх роботу звичною, як і зі зі всіма іншими операторами. Тому, м-м, цікавий досвід. Я дуже сподіваюсь, що і Денису, і Любі з нами комфортно співпрацювати, і, е-е, дуже хочу, щоб вони відчували себе абсолютно так само, як і інші наші співробітники, не маючи якихось дефіцитів щодо уваги і щодо можливості працювати на рівних умовах.

Клас, дякую. Денисе, а скажіть, таке, знаєте, з розряду дурних питань, але, але я його задам. Як ви реагуєте, якщо, ну, випадково хтось каже: "Ну, подивись, ну ти що, не бачиш?" Ну, тобто такі речі, які дійсно ми просто на автоматі кажемо. І, насправді, це такі штуки, які часто людей лякають у спілкуванні. Тобто люди можуть боятись, да, там, говорити з, наприклад, з людьми з порушеннями зору, тому що вони бояться зробити помилку. Як ви реагуєте на таке? І, і як, як краще, в принципі, у спілкуванні, чого варто уникати?

Я нормально на це реагую повністю, навіть ми там, коли в сім'ї говоримо, ми просто говоримо там: "Пішли фільм дивитись". Тобто, ну, взагалі ніяких проблем. А якщо там хтось говорить, чи ти не бачиш, я на це не ображаюся. Е-е, може, можливо, щось дійсно упустив, щось перечитати потрібно десь. Ну, це нормально. Я повністю. Ні. Ні, а чо? Ну, це нормальне питання, ну, тобто, взагалі ми мене з дитинства так і навчали, що ти такий самий, як і всі, то, е-е, так само говоримо там: "Дивлюсь відео на Ютубі." Ну, наприклад. Тому отак.

Клас. Дуже дякую. Денисе, я до вас ще маю таке питання, можливо, воно, ну, злегка провокативне, але це ті інсайти, які я маю з ринку. Е-е, я дуже багато спілкуюсь з бізнесами саме про найм людей з інвалідністю, про найм вразливих верств населення. Ми дуже багато про це говоримо. І те упередження, яке я чую, ну, дуже часто, е-е, бізнеси бояться, що, наприклад, люди з інвалідністю або там з певними вадами, що вони будуть маніпулювати роботодавцем. Ну, мовляв, там я маю інвалідність і там сьогодні я буду не буду працювати 8 годин, а буду менше, або ще якісь такі штуки, вимагати там більшу більшу відпустку, або якісь додаткові вихідні, або будь-що. Скажіть вашу думку з цього приводу. Ну, тобто, знаєте, моя позиція така, що так можуть робити люди з інвалідністю, так можуть робити люди без інвалідності, взагалі хто завгодно може маніпулювати, бо це люди. Е-е, скажіть вашу думку, тобто, що з такими ситуаціями робити?

Я, до речі, своїх студентів завжди навчаю, що ніколи так не робіть. А-а, наводжу приклад, тому що, ну, ви одразу, ну, будете нецікаві роботодавцю, якщо так маніпулювати. Ну, теоретично, давайте не будемо там брати Монобанк, візьмемо якогось роботодавця, е-е, певного. Може ж так бути, що такий, така людина буде щось вимагати, а роботодавець може, ну, сказати: "Ну, вибач, ти знаєш, ми тобі не можемо там задовольнити всі твої потреби. А-а, ну, напевно, ми з тобою не підходимо один одному." І це реальні, до речі, у мене були такі кейси, коли, а-а, деякі студенти так поводили себе з роботодавцями, і потім, ну, це закінчувалось просто звільненням, непорозуміннями. Тому краще так не робити взагалі, тому що а-а, роботодавець хоче працювати з тобою на рівних можливостях, тим більше, що якщо тобі дали таку можливість, то це дійсно круто. Ну, так не варто робити.

Угу. Однозначно, я дуже з вами згодна. Я теж завжди говорю роботодавцям про те, що, е-е, коли ви берете на роботу, ну, наприклад, людину з інвалідністю, то ви берете на роботу в першу чергу дорослу людину, і ви заключаєте контракт, і далі вже, е-е, все-таки йде робота з дорослою людиною. Ясно, що ми враховуємо всі, е-е, враховуємо різноманітність, що ми всі різні і намагаємось зробити якомога комфортніші умови, але все-таки, е-е, коли мова йде про домовленості, то має бути, має бути домовленість двох дорослих людей.

Тобто, якщо щось складно, то про це ж можна повідомити. Цього не треба соромитись. Там можна сказати, що мені там, наприклад, щось складно те чи інше. Але, ну, там, маніпулювати. Ну, але я вважаю, що маніпулювати можуть, як співробітники з інвалідністю, так і без інвалідності. Таке теж може бути. Тому тут тут більш питання в людині, ніж в тому, чи є інвалідність чи ні. Ну, я особисто не маніпулюю роботодавцем.

Так, клас. Я абсолютно з вами згодна, що це може стосуватись будь-якої людини. Е-е, супер. Е-е, Анна, маю ще до вас питання. У вас наразі працює Денис, у вас є ще одна співробітниця з порушенням зору. Які у вас надалі плани щодо різноманітності команди? Чи плануєте ви розширювати штат саме людьми з порушеннями зору? Чи плануєте ви, в принципі, там набирати, ну, скажімо так, більш різноманітну команду? Які загалом у вас плани в цьому напрямі?

Ми зараз не обмежуємо набір в команду людей з різними можливостями. Зараз у нас проходить навчання, і зараз у нас навчається стажер, який теж має ваду зору. Тут все залежить від того, чи, знову ж таки, чи людина бажає, як наскільки сильне її бажання. Тому, якщо до нас приходить людина і каже: "Я хочу", а-а, ми розглядаємо її абсолютно на всіх рівних умовах, як і інших кандидатів. Були кандидати, яким ми відмовляли, тому що за певними характеристиками, а-а, ми не могли запропонувати їм роботу, а були ті, яким ми казали: "Так". Це от Люба, яка вже з нами працює, і зараз хлопець, який зараз є стажером і навчається. А далі подивимось, наскільки в нього буде виходити, і наскільки буде сильним його бажання досягти успіху в його спеціальності.

Клас. Дякую за відповідь. Ви дуже великі молодці.

Я хотів би ще додати, якщо можна, от

Та, та, звичайно.

Я на своїх курсах ніколи студенту не гарантую роботу. Тобто, є такі люди, які приходять, от, і вони говорять там: "От, я хочу працювати." Я говорю: "Так, це класно." Ні, деякі є такі, що просять: "А дайте якісь гарантії, що от, от я у вас буду навчатись, і потім отримаю роботу." Говорю: "Я гарантії ніколи нікому давати не можу, тому що багато залежить від вас, а від того, як ви будете навчатись, від того, як ви будете намагатись щось змінити, щось покращити. А-а, тому багато залежить від студента. Але якщо студент дійсно хоче, то, я думаю, що все вийде.

Клас.

Клас. Колеги, я вам дуже дякую за цю розмову. Ми будемо потрошку рухатись до завершення. Мені здається, що, хм, ми сьогодні з вами дуже класні інсайти по знаходили в, е-е, в нашій бесіді, і мені дуже цінно те, що ми з вами проговорили, знаєте, як завжди, коли ми говоримо про інклюзивність, все зводиться до одного, що всі люди - люди. І, коли ми наймаємо людину з інвалідністю, людину з порушенням зору, ветерана, жінку, або будь-кого, ми в першу чергу наймаємо людину, і, е-е, і саме від цього будуються всі процеси. І не так страшно, е-е, не страшно взагалі, не, не те, що не так страшно, не страшно наймати таку більш різноманітну команду, тому що дійсно ваш приклад чудово показує, що це може дуже круто працювати, що це не вимагає мільйонів, е-е, і що команда ваша навіть росте, і, і є більш стійкою, наприклад, зараз в умовах криз, і, і так далі. Тому, друзі, дуже вам дякую за цю бесіду. Я думаю, що вона буде дуже корисна і надихаюча для наших слухачів.

І вам дякуємо.

Дякуємо.

Клас, дякую.